24 роки тому загинув В'ячеслав Чорновіл
Сьогодні в громаді вшанували пам'ять Героя України В.М.Чорновола. Це непересічна, яскрава особистість нашої історії, людина високих моральних чеснот, гідний патріот, у якого Слово і Діло завжди підпорядковувались високій ідеї – ідеї відродження Української державності і служіння українському народові. Людини політика, людини борця за незалежність.
В’ячеслав Чорновіл став провідником українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80—90-х років, зміг об’єднати зусилля політиків і прагнення нації до творення власної держави. Належав до надзвичайно багатогранного й талановитого покоління шістдесятників. Разом зі своїми побратимами Василем Симоненком, Василем Стусом, Аллою Горською, Іваном Світличним зробив це покоління символом пробудження, прагнення України до волі. І цього свого вибору В’ячеслав Чорновіл не зрікся ніколи.
Наш земляк, В’ячеслав Максимович Чорновіл Український політик, публіцист, діяч руху опору, політичний в'язень СРСР, голова Народного Руху України, Герой України, був одним з ініціаторів проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.
У 90-ті народний депутат не висловлювався аж занадто радикально. Він просто був європейською людиною, прекрасно знав, що Україні потрібна демократія, потрібне визнання Голодомору, потрібна справедливість.
В одному з інтерв’ю запам’яталися слова: «Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про 15 років, що відсидів, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив».
У ніч з 24 на 25 березня 1999 року у автокатастрофі на шосе біля Борисполя загинув український дисидент, публіцист, політик, політичний в’язень комуністичного режиму, символ боротьби за незалежність нашої держави, депутат Верховної Ради України перших трьох скликань В’ячеслав Чорновіл.
В’ячеслав Максимович приїздив до батьківської хати. Вочевидь, тягло сюди — так буває, коли потрібно на мить зупинитися, подумати, зібратися із силами. А потім — знову до людей. Його вбили в русі — у дорозі, на шляху до тієї, іншої України, за яку він заплатив здоров’ям і життям. Ця рана ніколи не загоїться.
Звання Героя України отримав посмертно.
Важко сьогодні уявити, як склалася б доля України, якби В.Чорновіл не полишив політики. Шкода, що Чорновіл не побачив щасливої України, України демократичної, української...
Як казав В’ячеслав Чорновіл, «нам потрібна багата людяна держава вільних, заможних громадян, упевнених у своєму майбутті». І «якщо ти віриш у себе й постановив – не вагайся. Іди, іди, іди...»
Україна для нього була найдорожча. А він для України ? Ми ще не скоро осягнемо, кого втратили. Однак один урок з його смерті мусимо винести вже. Вміння управляти передбачає вміння підпорядковуватися. Маємо навчитися поважати й берегти своїх лідерів...
Тож будьмо гідними нащадками цієї величної постаті.
Слава Україні!
